Розгром Святославом Хазарського каганату 965 року

Да­та і місце

Да­та і місце події спірні. Най­по­ширеніші версії – 963, 964, 965, навіть 966–968 рр., те­риторія Верхнь­ого, Се­реднь­ого та Нижнь­ого По­вол­жя, Північно­го Кав­ка­зу, По­дон­ня (рай­он місто Сар­кел, нині на дні Цим­лянсь­ко­го во­дос­хо­вища).

Дій­ові осо­би

Ру­сами ке­рував най­яс­кравіший пол­ко­водець Давньої Русі – князь Свя­тос­лав Іго­ревич (жив у 940–972; пер­ший князь Русі зі слов’янсь­ким іме­нем, пра­вив са­мостій­но десь із 960 р., провів серію блис­ку­чих по­ходів про­ти сусідів Русі – ха­зар, волзь­ких бул­гар, ду­най­ських бол­гар, Візантії, пе­ченігів та слов’янсь­ких со­юзів пле­мен, за­гинув у битві з пе­ченіга­ми в бе­резні 972 р.). Важ­че виз­на­чити ім’я й­ого суп­ро­тив­ни­ка. Мож­ли­во, це був цар (ме­лек, бек) Й­осиф бен-А­арон (пра­вив у 930–960-х рр.), хо­ча бул­гарські дже­рела ствер­джу­ють, що бе­ком у цей час уже був Угез-бек. Хто був «свя­щен­ним пра­вите­лем» Ха­зарії (ка­ганом) під час на­паду русів – невідо­мо.

Пе­реду­мови події

У се­редині X ст. Ха­зарсь­кий ка­ганат, що кон­тро­лював не тіль­ки знач­ну час­ти­ну Волзь­ко­го тор­го­вель­но­го шля­ху і Північно­го Кав­ка­зу, а й значні те­риторії су­час­ної Сло­божан­щи­ни (аре­ал Сал­то­во-Ма­яць­кої куль­ту­ри), пе­ребу­вав у стані кри­зи. Її го­лов­ни­ми при­чина­ми бу­ли соціальні ан­та­гонізми між іудей­ською верхівкою та язич­ниць­ки­ми й му­суль­мансь­ки­ми підда­ними, а та­кож по­силен­ня ек­спансії русів на схід і південь, до бе­регів Каспію, з ме­тою торгівлі та пог­ра­буван­ня ба­гатих міст (про це й­деть­ся в листі Й­оси­фа). На­томість Русь, об’єдна­на Рю­рико­вича­ми, на­бира­ла си­ли, її пра­вителі не мог­ли не спро­бува­ти пос­та­вити під кон­троль ще один (після дніпровсь­ко­го) вигідний тор­го­вель­ний шлях.

Хід події

Спроб відтво­рен­ня хо­ду конфлікту існує чи­мало. За різни­ми версіями, Свя­тос­лав здій­снив один (два) кінних (вод­них, комбіно­ваних) по­ходи Вол­гою, До­ном, завітав­ши й на Північний Кав­каз та в Крим і на Та­мань, де взяв під свій кон­троль Та­матар­ху (Ть­му­тара­кань). Хро­нологія і по­рядок по­ходів тут найрізно­манітніша (версії М. Ар­та­моно­ва, С. Плетнь­ової, А. Но­восель­це­ва). Скупі відо­мості русь­ких та арабсь­ких дже­рел доз­во­ля­ють ствер­джу­вати: ру­си взя­ли й зруй­ну­вали ха­зарсь­ку сто­лицю Ітиль на Волзі, дав­ню сто­лицю Се­мен­дер (у Да­гес­тані), а та­кож Сар­кел на До­ну, роз­гро­мив­ши ха­зар на чолі з ка­ганом (бе­ком?) у вирішальній поль­овій битві. Па­ралель­но з роз­гро­мом яд­ра ка­гана­ту князь підко­рив своїй владі в’ятичів, що раніше бу­ли дан­ни­ками ка­гана­ту, а та­кож роз­бив інших підда­них ка­гана – північно­кав­казькі пле­мена ясів (су­часні ала­ни, осе­тини) і ка­согів (су­часні ади­ги, чер­ке­си). Й­мовірно, похід (по­ходи?) закінчив­ся не пізніше 968 р., з по­чат­ком Бал­кансь­ко­го по­ходу Свя­тос­ла­ва.

Наслідки події

Більшість вій­сько­вої еліти Ха­зарії за­гину­ла чи пот­ра­пила в по­лон. Спектр оцінок політич­них наслідків ду­же ши­рокий – від вкрай по­зитив­них для Русі (відкрит­тя тор­го­вель­них шляхів і навіть по­ряту­нок на­селен­ня Русі від іудаїзації) до не­гатив­них (зни­щен­ня «ха­зарсь­ко­го бар’єру» на шля­ху ко­чових орд у при­чор­но­морські сте­пи). Обидві крайні по­зиції ду­же сумнівні. Ціка­во, що поп­ри вій­сько­вий роз­гром Ха­зарія в уріза­ному та ос­лабле­ному варіанті проісну­вала ще як мінімум двад­цять років. Русь здо­була Сар­кел (Білу Ве­жу) та Ть­му­тара­кань.

Істо­рич­на пам’ять

Де­які відго­лос­ки воєн з Ха­зарією є в би­линах (згад­ки про Ми­хай­ла Ко­зари­на, Жи­дови­на). У літе­ратурі та мис­тецтві цей епізод воєн Свя­тос­ла­ва відоб­ра­жений не над­то помітно (на відміну від битв із пе­ченіга­ми та Візантією). Нині пам’ять про ха­зарсь­кий похід Свя­тос­ла­ва найбільш по­шире­на се­ред ук­раїнсь­ких та росій­ських при­хиль­ників пра­вого ру­ху – від пал­ких хрис­ти­ян до не­оязич­ників. Са­ме як пе­ремо­жець Ха­зарії Свя­тос­лав фігу­рує на пам’ят­ни­ках у Києві та Бєлго­роді.