Ясський мир 1792 року

Да­та і місце

9 січня 1792 р., місто Яс­си (нині центр повіту, Ру­мунія).

Дій­ові осо­би

Князь Гри­горій Олек­сан­дро­вич Поть­омкін (1739–1791); князь Олек­сандр Андрій­ович Без­бо­родь­ко (1747–1799; ви­ходець з ук­раїнсь­кої ко­заць­кої стар­ши­ни, успішно во­ював у росій­сько-ту­рецькій війні 1768–1774 рр., ук­лав Кю­чук-Кай­нарджій­ський мир 1774 р., з 1780 р. за­рахо­ваний до Ко­легії іно­зем­них справ, віце-кан­цлер і наб­ли­жена осо­ба до імпе­рат­риці, з 1797 р. кан­цлер Росій­ської імперії, відо­мий ме­ценатсь­кою діяльністю і щед­рою про­текцією зем­ля­кам-ук­раїнцям); Олек­сандр Ми­колай­ович Са­мой­лов (1744–1814; племінник кня­зя Г. Поть­омкіна, 1775 р. відзна­чив­ся під час взят­тя Сілістрії, ко­ман­ду­вав Таврій­ським єгерсь­ким кор­пу­сом, зай­няв Крим, відзна­чив­ся під час взят­тя Оча­кова, Кілії в 1788–1789 рр., з 1792 р. ге­нерал-про­курор Се­нату, про­те на цій по­саді нічим по­зитив­ним не відзна­чив­ся); Хо­се де Рібас (1751–1800; ка­талонсь­кий дво­рянин, на росій­ській службі з 1770 р., ви­кону­вав таємні до­ручен­ня Ка­тери­ни II, над­зви­чай­но успішно ке­рував вес­ло­вим фло­том, зок­ре­ма ко­зака­ми, в 1788–1790 рр. виг­рав кіль­ка битв з тур­ка­ми на морі та Ду­наї, з 1789 р. ге­нерал-май­ор, з 1792 р. контр-адмірал, у 1794–1795 рр. зас­ну­вав Оде­су, з 1799 р. адмірал і міністр лісів).

Ве­ликий візир Ос­мансь­кої імперії Ко­ча Юсуф-па­ша (1730–1800; гру­зин, 1785 р. став гу­бер­на­тором Пе­лопон­не­су, в 1787–1792 рр. ко­ман­ду­вав арміями у війні з Росією, 1789 р. роз­би­тий О. Су­воро­вим під Римніком, у 1786–1789 та 1791–1792 рр. був ве­ликим візи­ром).

Пе­реду­мови події

Росій­сько-ту­рець­ка вій­на 1787–1791 рр. бу­ла роз­по­чата Ос­мансь­кою імперією че­рез приєднан­ня Росією Кримсь­ко­го ханс­тва та Ге­оргіївсь­кий трак­тат з Грузією (обид­ва 1783 р.). Росія ве­ла вій­ну в со­юзі з Австрією. За ро­ки вій­ни імперсь­ка армія під ко­ман­ду­ван­ням Г. Поть­омкіна, М. Рєпніна та О. Су­воро­ва здо­були низ­ку пе­ремог над тур­ка­ми (під Кінбур­ном 1787 р., Фок­ша­нами і Римніком 1789 р., 1788 р. бу­ло взя­то ту­рецькі фор­теці Очаків і Хо­тин, 1790 р. Кілію, Туль­чу, Ісак­чу, Ізмаїл), кіль­ка пе­ремог здо­був і мо­лодий росій­ський Чор­но­морсь­кий флот під про­водом М. Вой­но­вича та Ф. Уша­кова (бит­ви під Фідонісі, Кер­чю, біля Тен­дри). Ос­та­точ­но схи­лив сул­та­на Ос­мансь­кої імперії Селіма III до ми­ру бе­зуспішний пе­ребіг подій 1791 р.: прог­ра­на 9 лип­ня бит­ва під Ма­чиним і морсь­ка бит­ва біля Каліакрії 11 сер­пня.

Хід події

Після роз­гро­му ту­рець­кої армії в липні 1791 р. під Ма­чином росій­ський ко­ман­ду­вач М. Рєпнін підпи­сав із ве­ликим візи­ром Ко­ча Юсу­фом-па­шею в Га­лаці 31 лип­ня 1791 р. прелімінарні умо­ви ми­ру. Нев­довзі по­чали­ся мирні пе­рего­вори в сто­лиці Мол­давсь­ко­го князівства – місті Яс­си. З росій­ської сто­рони пе­рего­вори очо­лював Г. Поть­омкін, зго­дом – О. Без­бо­родь­ко. Ос­ма­нам бу­ло важ­ко при­мирит­ся із втра­тою по­зицій у Північно­му При­чор­но­мор’ї, ліквідацією Кримсь­ко­го ханс­тва, росій­ською при­сутністю в Мол­давії то­що. Про­те без­пер­спек­тивність по­даль­шої вій­ни та­кож бу­ла для сул­та­на та ве­лико­го візи­ра оче­вид­ною. Зреш­тою по­тенційні со­юз­ни­ки ос­манів – Ве­ликоб­ри­танія та Пруссія – не втру­тили­ся в си­ту­ацію, і 9 січня 1792 р. мир бу­ло ук­ла­дено. Но­вий до­говір підтвер­див Кю­чук-Кай­нарджій­ський мир­ний до­говір 1774 р. До­говір підтвер­див приєднан­ня Кри­му та зе­мель ку­бансь­ких та­тар до росій­ських во­лодінь. Ос­мансь­ка імперія відмов­ля­лася від будь-яких пре­тензій на Грузію і зо­бов’язу­валась не во­юва­ти про­ти неї. На­томість Росій­ська імперія по­вер­та­ла ос­ма­нам Мол­давію і Во­лощи­ну, зай­няті під час воєнних дій. Но­вий кор­дон між дво­ма дер­жа­вами вста­нов­лю­вав­ся на півден­но­му за­ході по Дністру, на Кав­казі – по Ку­бані. До скла­ду Росій­ської імперії пе­рехо­дили ук­раїнські землі між річка­ми Півден­ний Буг і Дністер (так зва­ний Буд­жак). За умо­вами до­гово­ру ту­рець­кий уряд зо­бов’язу­вав­ся за­без­пе­чити інте­реси росій­ської торгівлі в Ал­жирі, Тунісі та Тріполі. Від от­ри­ман­ня кон­три­буції 7 млн кар­бо­ванців, яка бу­ла вне­сена в про­ект уго­ди, Росія відмо­вила­ся – ос­манські фінан­си і так бу­ли вкрай підірвані вій­ною.

Наслідки події

У ре­зуль­таті уго­ди Південь Ук­раїни ос­та­точ­но став во­лодінням Росій­ської імперії (під наз­вою «Но­воросія»), тут пож­ва­вив­ся про­цес ко­лонізації, зас­ну­ван­ня ве­ликих тор­го­вель­них міст (1795 р. зас­но­вано Оде­су), до­говір за­без­пе­чив сво­боду росій­ської морсь­кої торгівлі в Азо­во-Чор­но­морсь­ко­му регіоні. Яссь­кий мир­ний до­говір по­силив по­зиції Росій­ської імперії на Кав­казі та Бал­ка­нах, вій­сько­ва слабкість Ос­мансь­кої імперії пе­реко­нува­ла росій­ських політиків у мож­ли­вості здій­снен­ня «грець­ко­го про­ек­ту» – взят­тя під свій кон­троль Кон­стан­ти­нопо­ля і зо­ни про­ток (Бос­фо­ру і Дар­да­нелл) та віднов­лення ва­саль­ної що­до Росії Грець­кої дер­жа­ви на чолі з пред­став­ни­ком ди­настії Ро­мано­вих.

Істо­рич­на пам’ять

Доб­ре відо­ма на пос­тра­дянсь­ко­му прос­торі подія. В Ук­раїні пам’ять перш за все ак­ту­алізо­вана зав­дя­ки сим­па­тикам імперсь­кої ідеї. Так, су­переч­ки вик­ли­кало відрод­ження в су­часній Ук­раїні час­тко­во зни­щено­го біль­шо­вика­ми пам’ят­ни­ка Ка­терині II (з фігу­рами двох ініціаторів Яссь­ко­го ми­ру – Поть­омкіна і де Ріба­са) в Одесі (2007 р.). Подія не­пога­но відоб­ра­жена в ху­дожній літе­ратурі (ро­мани М. Гей­нце, Г. Да­нилевсь­ко­го, В. Піку­ля про Поть­омкіна).