ХОРТИЦЬКА СІЧ – (1556-1557рр.)

ХОРТИЦЬКА СІЧ – (1556-1557рр.) 

Виникнення, влаштування й історія ХОРТИЦЬКОЇ СІЧІ тісно пов'язані з історією й подвигами знаменитого вождя запорізьких та українських козаків, князя Дмитра Івановича Вишневецького, відомого в козацьких народних думах під іменем Байди. Князь Дмитро Вишневецький уперше з'являється на Хортиці 1556 року.  Нащадок волинських князів Гедиміновичів, Вишневецький був людиною православної віри, володів численними маєтностями у Кременецькому повіті: Підгайцями, Окимнами, Кумнином, Лопушкою та ін., мав трьох братів — Андрія, Костянтина й Сигізмунда — і вперше згадується під 1550 роком, коли польський уряд призначив його на посаду черкаського й канівського старости. На цій посаді Вишневецький залишався до 1553 року; отримавши від короля Сигізмунда Августа відмову на прохання про якесь надання, князь Дмитро Вишневецький, за давнім правом добровільного від'їзду служилих людей, виїхав із Польщі й став на службу до турецького султана. 

Мал. 1. Карта Запорозьких  Січей у 1552-1775роках.

Микитинська Запорізька Січ - (1638-1652рр.)

Микитинська Запорізька Січ - (1638-1652рр.)

В історії України Микитинська Запорозька Січ є одна з найбільш відомих, оскільки з нею пов’язано початок Визвольної війни українського народу середини Х\/II століття

В той же час кількість історичних джерел про неї дуже невелика, щоб мати точні дані про час її заснування і місце розташування.

Літопис Григорія Граб'янки, розповідаючи про втечу Б. Хмельницького у грудні 1647 року на Запорожжя зазначає: "Спершу подався на острів Бучки, а потім втік на Микитин Ріг, знайшов там чоловік триста козаків, розповів їм про себе, про все те, що ляхи з козаками задумали зробити, про ту наругу, яку вони чинять не лише над козацтвом, а й над господніми храмами".

Мал. 1. Карта Запорозьких  Січей у 1552 - 1775рр.

Микити́нська Січ – (1638–1652рр.) - опис

Микити́нська Січ – (1638–1652рр.) - опис

Микити́нська Січ — адміністративний і військовий центр запорозького козацтва у 1638–1652 роках. Розташовувалася на Микитиному Розі, біля стародавньої переправи через Дніпро (поблизу сучасного міста Нікополя). Перенесена сюди урядом Речі Посполитої після придушення козацько-селянських повстань 1637–1638 років зі встановленням залоги Речі Посполитої.

ТОМАКІВСЬКА СІЧ 1558-1593рр.

ТОМАКІВСЬКА СІЧ 1558-1593рр.

Першою більш-менш достовірно зафіксованою джерелами військово-політичною організацією козаків за порогами була Томаківська Січ. Вона існувала на однойменному острові, який в давнину ще називали Бучки, Буцький, Дніпровський і Городище.

ТОМАКІВСЬКА СІЧ (1558-1593рр.) - опис

ТОМАКІВСЬКА СІЧ (1558-1593рр.) - опис

Томаківська січ була заснована на острові Томаківці, котрий отримав свою назву від татарського слова «тумак» — «шапка», а по-іншому звався Дніпровським островом, Бучками, Буцькою, тепер же відомий як Городище. Виникнення Томаківської Січі можна віднести до двох моментів: або до часу, коли вперше була заснована Хортицька Січ, або до часу після заснування Базавлуцької Січі. В першій думці нас утверджує автор «Історії Малої Росії» Бантиш-Каменський, коли каже про князя Дмитра Івановича Вишневецького, який укріпив не лише острів Хортицю, а й острів Томаківку.

ЗАПОРОЗЬКА СІЧ НА БАЗАВЛУЦІ

ЗАПОРОЗЬКА СІЧ НА БАЗАВЛУЦІ

Базавлуцької Січі (1593– 1638 pp.). Значну увагу приділено організації січової громади, розкриттю її ролі в боротьбі проти турецько-татарської агресії та ґенезі визвольного руху в Україні. Ключові слова: Запорозька Січ, Базавлук, січова громада. Історія становлення козацької твердині на Запорожжі привертала увагу не одного поколін­ня дослідників. Вагомий внесок до вивчення пи­тання зробили Л. Падалка, Д. Яворницький, В. Голобуцький, А. Гурбик та ін. Вод­ночас залишається низка питань щодо виник­нення, локалізації та функціонування однієї з перших запорозьких січей – Базавлуцької. Час заснування Січі на дніпровському остро­ві Базавлук не викликає сумніву.

Мал. 1.  Карта Запорозьких Січей 1552-1775 роках.

КУБАНСЬКЕ КОЗАЦЬКЕ ВІЙСЬКО

КУБАНСЬКЕ  КОЗАЦЬКЕ  ВІЙСЬКО

Ліквідувавши Запорізьку Січ у 1775 p., царсь­кий уряд побачив незабаром, що позбавився май­же дармової першокласної воєнної сили, ідеаль­но пристосованої до війни в рідних українських степах із турецько-татарськими агресорами. Між тим загострювалися російсько-турецькі відноси­ни, і виникла реальна небезпека нової війни. Зваживши на ці обставини, Г. Потьомкін вирішив частково виправити свою помилку і наказав ство­рити два пікінерські полки з колишніх запорож­ців. Але цей план ганебно провалився, бо в очах колишніх запорожців стати пікінерами означало «поробити їх москалями», тобто царськими рекру­тами, і вони вважали за краще тікати за Дунай. Тоді Катерина II і Потьомкін зробили важливу поступку, дозволивши у 1783 р. формувати спе­ціальні козацькі частини із колишніх запорожців.