ПОВСТАННЯ ПІД ПРОВОДОМ КРИШТОФА КОСИНСЬКОГО (1591—1593 рр.)

ПОВСТАННЯ ПІД ПРОВОДОМ КРИШТОФА КОСИНСЬКОГО (1591—1593 рр.)

Про Криштофа Косинського, як і про багатьох інших козацьких вождів, мало що відомо. Годі шукати його зображення серед портретів діячів того часу, якоїсь більш-менш повної біографії... Ми знаємо лише те, що він походив із шляхетсь­кого роду, що жив на Підляшші, але, незважаючи на своє походження, Косинський міцно пов'язав свою долю з українськими козаками. У 1586 р. він вже виступає як один з визначних запорізь­ких старшин і несе бойову службу на самісінь­кому низу Дніпра, стежачи за ординцями. У 1591 р. він вступив у конфлікт з білоцерківським старостою князем Янушем Острозьким, і цей конфлікт переріс у збройне повстання широких мас українського народу. У грудні того ж року Ко­синський очолив загін козаків-реєстровців, який штурмом оволодів Білою Церквою.

Ця подія пос­лужила сигналом для загального повстання. Козаки та селяни, міська біднота громили шляхту по всій Правобережній Україні, масами стікалися до Косинського, котрий успішно оволодів міста­ми Трипіллям та Переяславом. Стривожені розмахом повстання, феодали Речі Посполитої спішно почали збирати посполите рушення (шляхетське ополчення) й рушили на Трипілля. У цей момент повстанці виявили себе добрими дип­ломатами. Шляхом обіцянок та відволікаючих маневрів вони приспали пильність військового командування карателів і незабаром останні бу­ли розпущені по домівках. Але після короткої перерви, отримавши з Росії зброю та гроші, ос­кільки Косинський пообіцяв царю Федору Іоанновичу, що перейде з козаками на царську служ­бу, повстання розгорілося знову. Воно охопило Волинь, Поділля, Брацлавщину, Київщину, і лише люта зима 1592—1593 рр. перешкодила ще біль­шому його розгортанню. Сам Косинський очолив похід на Київ, внаслідок чого місто було обло­жене. Феодали Речі Посполитої знов почали фор­мувати посполите рушення, на цей раз під Костянтиновом на Волині і набирати найманців аж в Угорщині. Невдовзі (1 лютого 1593 р.) вони завдали повстанцям значної поразки під П'яткою (тепер — село Чуднівського району на Жито­мирщині), після чого останні змушені були прийняти умови миру, нав'язані карателя­ми. Але Косинський і не думав складати зброю... Повернувшись на Томаківську Січ, він знов звер­нувся за допомогою до російського уряду, а та­кож до кримського хана, знов почав готуватися до походу. Хоч з поважних причин йому не було надано допомоги, Косинський вирішив виступити у похід. 4 травня 1593 р. сушею та Дніпром він піднявся до Черкас і обложив його шля­хетський гарнізон. У ході жорстоких боїв Ко­синського було забито під стінами міста, але пов­станці добилися від командуючого обложеним шляхетським гарнізоном князя О. Вишневецького почесного миру.

Існує легенда, що Косинського зрадою захопи­ли у полон і живцем замурували у католицькому монастирі. Після боїв під Черкасами повстанці рушили на Київ і восени 1593 р. обложили це місто. Але невдовзі прийшла звістка, що татарсь­кий хан напав на Томаківську Січ і зруйнував її. Внаслідок цього прийнялося знімати облогу Киє­ва, повертатися на Низ і будувати нову Базавлуцьку Січ. Але повстання фактично не припи­нилося і незабаром переросло у більш значне.