Ухвалення Конституції України

Да­та і місце

28 чер­вня 1996 р., Київ.

Дій­ові осо­би

Пре­зидент Ук­раїни Ле­онід Куч­ма (нар. 1938; у 1986–1992 рр. ге­нераль­ний ди­рек­тор ВО «Півден­ний», у 1992–1993 рр. прем’єр-міністр Ук­раїни, дру­гий пре­зидент Ук­раїни з 19 лип­ня 1994 р. до 23 січня 2005 р., го­лов­ний ге­рой «ка­сет­но­го скан­да­лу» з 2000 р. і до­тепер, відмо­вив­ся ба­лоту­вати­ся на третій термін, відій­шов від ве­ликої політи­ки); го­лова Вер­ховної Ра­ди Олек­сандр Мо­роз (нар. 1944; помітний київсь­кий партій­ний функціонер, 1991 р. після за­боро­ни КПУ ство­рив на її ос­нові та очо­лив Соціалістич­ну партію Ук­раїни, 1994 р. ба­лоту­вав­ся в пре­зиден­ти, го­лова Вер­ховної Ра­ди Ук­раїни у 1994–1998 та 2006–2007 рр., беззмінний лідер СПУ та її пар­ла­ментсь­кої фракції, ініціатор «ка­сет­но­го скан­да­лу», після 2007 р. ра­зом із партією втра­тив по­пулярність, пись­мен­ник); го­ловою ро­бочої гру­пи з роз­робки Кон­сти­туції з 1991 р. і до смерті був Ле­онід Юзь­ков (1938–1995; ви­дат­ний ук­раїнсь­кий юрист, про­фесор КНУ, з 1992 р. пер­ший го­лова Кон­сти­туцій­но­го су­ду Ук­раїни, член Ве­неціансь­кої Ра­ди Євро­пи «Де­мок­ратія че­рез пра­во»); з трав­ня 1996 р. на чолі Тим­ча­сової спеціаль­ної комісії з до­оп­ра­цюван­ня про­ек­ту Кон­сти­туції Ук­раїни був на­род­ний де­путат Ми­хай­ло Си­рота (1956–2008; інже­нер, член На­род­но-де­мок­ра­тич­ної партії, з 1999 р. го­лова Тру­дової партії, за­гинув в ав­то­катас­трофі).

Пе­реду­мови події

Після про­голо­шен­ня не­залеж­ності Ук­раїни кон­сти­туція УРСР 1978 р. виг­ля­дала вкрай зас­тарілою. Пер­ший про­ект но­вої Кон­сти­туції, роз­робле­ний ро­бочою гру­пою Л. Юзь­ко­ва, заз­нав ре­дакцій­них змін від 29 січня 1992 р. Й­ого об­го­ворен­ня про­води­лися 3–5 бе­рез­ня 1992 р. на міжна­род­но­му семінарі у Празі, 3–5 лип­ня у Києві на сим­позіумі «Кон­сти­туція не­залеж­ної Ук­раїни». Цей про­ект після відповідних до­пов­нень та чис­ленних ек­спер­тиз 5 чер­вня 1992 р. бу­ло ух­ва­лено Кон­сти­туцій­ною комісією і ви­несе­но на роз­гляд Вер­ховної Ра­ди Ук­раїни. 1 лип­ня 1992 р. Вер­ховна Ра­да Ук­раїни ух­ва­лила пос­та­нову про ви­несен­ня роз­робле­ного Кон­сти­туцій­ною комісією про­ек­ту Кон­сти­туції Ук­раїни до 1 лис­то­пада 1992 р. на все­народ­не об­го­ворен­ня. Про­ект не був ре­алізо­ваний внаслідок про­тис­то­ян­ня між Пре­зиден­том та Вер­ховною Ра­дою Ук­раїни че­рез бо­роть­бу за об­ся­ги влад­них пов­но­важень на фоні три­валої соціаль­но-еко­номічної кри­зи в Ук­раїні. Пев­ним нет­ри­валим ком­промісом став Кон­сти­туцій­ний до­говір між Вер­ховною Ра­дою Ук­раїни та Пре­зиден­том Ук­раїни від 8 чер­вня 1995 р. 24 лис­то­пада 1995 р. Кон­сти­туцій­на комісія ут­во­рила но­ву ро­бочу гру­пу в складі чо­тирь­ох пред­став­ників Вер­ховної Ра­ди Ук­раїни, чо­тирь­ох пред­став­ників Пре­зиден­та Ук­раїни і двох пред­став­ників від ор­ганів пра­восуд­дя. Про­ект, роз­робле­ний пер­шою ро­бочою гру­пою і до­оп­раць­ова­ний дру­гою ро­бочою гру­пою, бу­ло ви­несе­но на об­го­ворен­ня Кон­сти­туцій­ної комісії 12 бе­рез­ня 1996 р. і ре­комен­до­вано до роз­гля­ду Вер­ховною Ра­дою Ук­раїни. Співго­лови Кон­сти­туцій­ної комісії Л. Куч­ма та О. Мо­роз, поп­ри різни­цю пог­лядів і оцінок про­ек­ту, бу­ли од­ностайні в праг­ненні як­най­швид­шо­го ух­ва­лен­ня Кон­сти­туції. 17 квітня 1996 р. роз­по­чав­ся роз­гляд про­ек­ту Тим­ча­совою спеціаль­ною комісією з до­оп­ра­цюван­ня про­ек­ту Кон­сти­туції Ук­раїни на чолі з М. Си­ротою. 28 трав­ня – 4 чер­вня 1996 р. відбу­лося пер­ше чи­тан­ня про­ек­ту, че­рез два тижні – дру­ге. До­оп­раць­ова­ний Тим­ча­совою спеціаль­ною комісією про­ект Вер­ховна Ра­да ух­ва­лила в пер­шо­му чи­танні 4 чер­вня 1996 р. Під час підго­тов­ки до дру­гого чи­тан­ня до про­ек­ту Кон­сти­туції Ук­раїни Тим­ча­сова спеціаль­на комісія вра­хува­ла близь­ко 6 тис. поп­ра­вок.

Хід події

26 чер­вня 1996 p. Л. Куч­ма ви­дав указ про про­веден­ня все­ук­раїнсь­ко­го ре­ферен­ду­му 25 ве­рес­ня 1996 р. що­до ух­ва­лен­ня но­вої Кон­сти­туції Ук­раїни, в ос­но­ву якої пок­ла­дено варіант про­ек­ту Ос­новно­го За­кону в ре­дакції ро­бочої гру­пи від 11 бе­рез­ня 1996 р. У відповідь на це Вер­ховна Ра­да Ук­раїни ух­ва­лила 27 чер­вня пос­та­нову «Про про­цеду­ру про­дов­ження роз­гля­ду про­ек­ту Кон­сти­туції Ук­раїни у дру­гому чи­танні». Бу­ло виріше­но вес­ти ро­боту в ре­жимі од­но­го засідан­ня аж до ух­ва­лен­ня но­вої Кон­сти­туції Ук­раїни. 28 чер­вня 1996 р. після 24 го­дин без­пе­рер­вної праці Вер­ховна Ра­да ух­ва­лила і вве­ла в дію Кон­сти­туцію Ук­раїни («за» про­голо­сува­ли 315 нар­депів). Після ух­ва­лен­ня Кон­сти­туції Ук­раїни Л. Куч­ма ска­сував свій указ про про­веден­ня ре­ферен­ду­му.

Наслідки події

Ук­раїна от­ри­мала но­ву Кон­сти­туцію, про­те вве­ден­ня її в дію зай­ня­ло чи­мало ча­су. 2004 р. бу­ло про­веде­но Кон­сти­туцій­ну ре­фор­му (ска­сова­на 2010 р.). Про­цес вне­сен­ня змін до Кон­сти­туції три­ває й сь­огодні.

Істо­рич­на пам’ять

Відо­ма подія, нерідко зга­дува­на в пресі й на те­леба­ченні. На її честь вста­нов­ле­но дер­жавне свя­то – День Кон­сти­туції Ук­раїни (28 чер­вня, закріпле­не в статті 161 Кон­сти­туції), до річниць ви­пуще­но мар­ки і мо­нети. Л. Юзь­ко­ву вста­нов­ле­но ме­моріаль­ну дош­ку на й­ого бу­дин­ку в Києві.