Заснування РУП

Да­та і місце

«Ра­да чо­тирь­ох» – 11 лю­того 1900 р., Харків, партія сфор­мо­вана про­тягом 1900–1901 рр. у Хар­кові, Пол­таві, Києві.

Дій­ові осо­би

Ініціато­ром зас­ну­ван­ня партії був сту­дент Харківсь­ко­го імпе­раторсь­ко­го універ­си­тету Дмит­ро Ан­то­нович (1877–1945; син ви­дат­но­го діяча гро­мадівсь­ко­го ру­ху Во­лоди­мира Ан­то­нови­ча, міністр і дип­ло­мат часів Цен­траль­ної Ра­ди та Ди­рек­торії, помітний куль­тур­ний діяч ук­раїнсь­кої еміграції), співзас­новни­ками вис­ту­пили сту­ден­ти Харківсь­ко­го імпе­раторсь­ко­го універ­си­тету Ми­хай­ло Ру­сов (1876–1909; помітний діяч ук­раїнсь­ко­го сту­дентсь­ко­го ру­ху, з 1901 р. в еміграції), Лев­ко Мацієвич (1877–1910; та­лано­витий ко­рабель­ний інже­нер, пер­ший ук­раїнсь­кий авіатор, один із ви­нахідників авіанос­ця, політич­ний і гро­мадсь­кий діяч, за­гинув в авіака­тас­трофі), Боніфатій Камінсь­кий (1873–1919; збіднілий дво­рянин із Пол­тавщи­ни, дядь­ко пов­стансь­ких ота­манів 1920-х рр. В. та С. Гресів). У 1900–1901 рр. важ­ли­ву роль у ство­ренні партії відігра­ли сту­ден­ти Юрій Кол­лард (1875–1951; пись­мен­ник, міністр урядів часів Ди­рек­торії, соціаліст-са­мостій­ник, у 1920-х рр. співзас­новник Легії ук­раїнсь­ких націоналістів), Во­лоди­мир Ма­зурен­ко (1877–1937; інже­нер, еко­номіст, зго­дом член УСДРП, член урядів часів Цен­траль­ної ра­ди та Ди­рек­торії, по­вер­нувся до УСРР 1921 р., 1937 р. розстріля­ний), Бо­рис Мар­тос (1879–1977; ви­дат­ний політич­ний діяч, діяч ко­опе­ратив­но­го ру­ху, прем’єр-міністр часів Ди­рек­торії, з 1920 р. в еміграції). Ав­то­ром «тим­ча­сової прог­ра­ми» – бро­шури «Са­мостій­на Ук­раїна» – був Ми­кола Міхновсь­кий (1873–1924; чле­ном РУП не був, зго­дом лідер Ук­раїнсь­кої на­род­ної та Де­мок­ра­тич­но-Хлібо­робсь­кої партії, ав­тор «10 за­повідей УНП», один з ор­ганіза­торів ук­раїнсь­кої армії в 1917 р., очо­лив вис­туп по­луботківців, покінчив жит­тя са­могубс­твом).

Пе­реду­мови події

Но­ве по­коління ук­раїнсь­ких діячів, яке прий­шло на зміну ста­рим гро­мадівцям, праг­ну­ло чо­гось біль­шо­го за аполітич­не ук­раїнофіль­ство. Спи­ра­ючись на євро­пей­ський соціалістич­ний ре­волюцій­ний і за­галь­но­демок­ра­тич­ний досвід, сту­дентсь­ка мо­лодь по­чала мріяти про зас­ну­ваня влас­ної соціалістич­ної партії. Го­лов­ним ініціато­ром її зас­ну­ван­ня став Д. Ан­то­нович, який мав чи­малий ав­то­ритет у сту­дентсь­ких ко­лах Києва та Хар­ко­ва. Крім то­го, Л. Мацієвич та М. Ру­сов 1899 р. по­бува­ли в Га­личині, де оз­най­оми­лися з місце­вим досвідом ор­ганізації партій­ної ро­боти. Осе­ред­ком, з яко­го ви­рос­ла партія, ста­ли сту­дентські гро­мади ве­ликих універ­си­тетсь­ких міст Ук­раїни, зок­ре­ма Хар­ко­ва.

Хід події

Про­голо­шен­ня партії відбу­лося на «раді чо­тирь­ох» (Ан­то­нович, Мацієвич, Ру­сов, Камінсь­кий) 11 лю­того (29 січня за ста­рим сти­лем) у Хар­кові. Публічно про ство­рен­ня РУП бу­ло про­голо­шено на шев­ченківсь­ких ро­кови­нах у Хар­кові че­рез місяць. Улітку 1900 р. на про­хан­ня сту­дентів М. Міхновсь­кий на­писав і ви­дав відо­му бро­шуру «Са­мостій­на Ук­раїна», в якій містив­ся стис­лий вик­лад історії імперсь­кої політи­ки та ук­раїнсь­кої дер­жавності, а та­кож праг­нення до політич­но­го і куль­тур­но­го роз­ри­ву з імперією. Та­ка ра­дикаль­на по­зиція не поділя­лася більшістю рухівців (окрім, мож­ли­во, Мацієви­ча), але че­рез брак кра­щого бро­шура ви­кону­вала роль прог­рамно­го до­кумен­та до 1902 р. Про­тягом 1900–1901 рр. харківські рупівці діяли в складі Харківсь­кої сту­дентсь­кої гро­мади, з’яви­лися рупівські гро­мади в Пол­таві і Києві. Упер­ше пи­тан­ня про ор­ганізо­вану партій­ну ро­боту бу­ло пос­тавле­но на по­ряд­ку ден­но­му на Першій кон­фе­ренції РУП у Пол­таві в червні 1901 р. (у рам­ках III ук­раїнсь­ко­го сту­дентсь­ко­го з’їзду). Бу­ло ух­ва­лено рішен­ня про зас­ну­ван­ня дру­кова­ного ор­га­ну (жур­на­лу «Гас­ло») в Га­личині та ор­ганізацію на місцях рупівсь­ких струк­турних оди­ниць – «віль­них гро­мад», по­чали з’яв­ля­тися місцеві партійні коміте­ти. Спра­ва партій­но­го будівниц­тва ус­клад­ню­вала­ся відсутністю у членів партії досвіду партій­но­го будівниц­тва, а та­кож повністю не­легаль­ним ста­нови­щем будь-яких партій в Росій­ській імперії до 1905 р.

Наслідки події

Бу­ло ство­рено пер­шу ук­раїнсь­ку партію, яка, поп­ри свою ор­ганізацій­ну слабкість, ста­не ос­но­вою для кіль­кох май­бутніх нап­рямків роз­витку ук­раїнсь­кої соціалістич­ної ідеї, шко­лою партій­ної діяль­ності для ба­гать­ох ви­дат­них ук­раїнсь­ких політиків пер­шої по­лови­ни XX ст.

Істо­рич­на пам’ять

Доб­ре зна­на в су­часній Ук­раїні подія (зав­дя­ки підруч­ни­кам, публіцис­тиці, стат­тям у пресі до річниць). У Хар­кові вста­нов­ле­но ме­моріаль­ну дош­ку на честь М. Міхновсь­ко­го.