Конституція П. Орлика

Да­та і місце

16 квітня 1710 р., поб­ли­зу міста Бен­де­ри (нині не­виз­на­на не­залеж­на Придністровсь­ка Мол­давсь­ка рес­публіка).

Дій­ові осо­би

Геть­ман Пи­лип Ор­лик; ко­шовий ота­ман За­порозь­кої Січі Кость Гордієнко (?–1733; 12 разів про­тягом 1703–1706, 1707–1709 рр. оби­рав­ся ко­шовим ота­маном За­порозь­кої Січі, у 1710–1728 рр. ко­шовий ота­ман Кам’янсь­кої та Олешківсь­кої Січі, стій­кий обо­ронець ко­заць­ких прав і воль­нос­тей, у травні 1709 р. ук­лав со­юз із Кар­лом XII); й­мовірна участь у підго­товці до­кумен­та племінни­ка Ма­зепи Андрія Вой­на­ровсь­ко­го та Іва­на Ло­миковсь­ко­го (1646–1714; у 1696–1707 рр. ге­нераль­ний оса­вул, у 1707–1710 рр. ге­нераль­ний обоз­ний, помітний прибічник І. Ма­зепи); га­ран­том ви­конан­ня уго­ди вис­ту­пив ко­роль Швеції Карл XII.

Пе­реду­мови події

Після по­раз­ки під Пол­та­вою, еміграції ма­зепинців до Мол­давії і смерті І. Ма­зепи гос­тро пос­та­ло пи­тан­ня відно­син геть­ма­на і стар­ши­ни. Оби­ра­ючи но­вого геть­ма­на, стар­ши­на і ко­заки-емігран­ти як із Ліво­береж­жя, так і за­порожці, бу­ли зацікав­лені в закріпленні своїх прав і сво­бод. У гострій бо­ротьбі за спа­док Ма­зепи бу­ло до­сяг­ну­то ком­промісу – племінник покій­но­го геть­ма­на А. Вой­на­ровсь­кий здо­був біль­шу час­ти­ну май­на Ма­зепи, на­томість геть­ма­ном в еміграції ста­вав П. Ор­лик. Ре­зуль­та­том політич­но­го ком­промісу Ор­ли­ка зі стар­ши­ною ста­ли «Пак­ти і Кон­сти­туції прав і воль­нос­тей Вій­ська За­порозь­ко­го», роз­роблені Ор­ли­ком і прий­няті на ко­зацькій раді, яка об­ра­ла й­ого геть­ма­ном.

Хід події

«Кон­сти­туцією» в річпос­по­литській тра­диції на­зива­ли за­кон, ух­ва­лений сей­мом (у ста­ро­ук­раїнській версії фігу­рує наз­ва «До­гово­ри і пос­та­нов­ленія…»). До­кумент скла­даєть­ся з пре­людії та 16 пунктів. У пре­людії й­деть­ся про не­обхідність об­ме­жен­ня вла­ди геть­манів, аби ті не по­води­лися «на мос­ковсь­кий лад», але по­важа­ли пра­ва і сво­боди віль­но­го ко­заць­ко­го на­роду, кот­рий по­ходить від ха­зар (у Се­реднь­овіччі ви­води­ти се­бе від яко­гось давнь­ого на­роду бу­ло час­тим яви­щем – у Речі Пос­по­литій існу­вав, нап­риклад, «сар­матсь­кий міф»). Пункт пер­ший прис­вя­чений не­обхідності підтрим­ки ук­раїнсь­ко­го пра­вос­лав’я, для чо­го про­понуєть­ся по­вер­ну­ти й­ого до підпо­ряд­ку­ван­ня Кон­стан­ти­нопо­лю, як це бу­ло раніше, а не Москві. Пункт містить зас­те­режен­ня про­ти існу­ван­ня в Ук­раїні іудаїзму. У пункті дру­гому й­деть­ся про не­порушність кор­донів ко­заць­кої Ук­раїни і не­обхідність відво­юва­ти у Мос­ковсь­кої дер­жа­ви ук­раїнсь­ких зе­мель, ко­рис­ту­ючись про­текцією Швеції. Пункт третій сто­суєть­ся не­обхідності ук­ла­ден­ня со­юзу і доб­ро­сусідсь­ких відно­син із Кримсь­ким ханс­твом. У пун­ктах 4–5 ідеть­ся про за­хист воль­нос­тей За­порозь­кої Січі, кот­ра після май­бутньої пе­ремо­ги має по­вер­ну­ти собі за­хоп­лені ца­рем землі і пра­ва, геть­ман не має по­рушу­вати кор­дон із зем­ля­ми за­порожців, кот­рим на­даєть­ся міста Трах­те­мирів, Пе­рево­лоч­на, Ке­лебер­да і Ко­дак. Прин­ци­повий ха­рак­тер має 6 пункт, де зак­ла­дено ос­но­ви уп­равління та діяль­ності ор­ганів дер­жавної вла­ди. Кон­сти­туція пев­ною мірою ґрун­ту­вала­ся на ідеї поділу вла­ди на за­коно­дав­чу, ви­конав­чу та су­дову. За­коно­дав­ча вла­да на­лежить Раді, чле­нами якої є пол­ковни­ки зі своєю стар­ши­ною, сот­ни­ки, «ге­неральні рад­ни­ки від усіх полків» та «пос­ли від Ни­зово­го Вій­ська За­порозь­ко­го для слу­хан­ня і об­го­ворен­ня справ, щоб взя­ти ак­тивну участь». Ра­да ма­ла зби­рати­ся тричі на рік – на Різдво, Ве­лик­день та Пок­ро­ву, а та­кож за рішен­ням геть­ма­на. Усі важ­ливі дер­жавні спра­ви геть­ман (ви­бор­ний, з довічним стро­ком правління) мав по­передньо уз­годжу­вати з ра­дою, про­голо­шува­лася не­залежність су­ду. Мож­ли­вості геть­ма­на і й­ого владні пов­но­важен­ня бу­ло знач­но об­ме­жено стат­тя­ми 6, 7, 8. Відповідно до цих по­ложень геть­ман не мав пра­ва роз­по­ряд­жа­тися дер­жавним скар­бом як влас­ним (пункт 9) та зем­ля­ми, про­води­ти влас­ну кад­ро­ву політи­ку, вес­ти са­мостій­ну зовнішню політи­ку. Для за­дово­лен­ня ма­теріаль­них пот­реб геть­ма­нові виділя­лись певні ран­гові маєтності з чітко виз­на­чени­ми при­бут­ка­ми, про­те ли­ше на час й­ого пе­ребу­ван­ня на по­саді. Пункт 8 про­голо­шував пріори­тет ге­нераль­ної стар­ши­ни пе­ред геть­мансь­ки­ми «фа­вори­тами». У пун­ктах 10–16 ішло­ся про не­обхідність за­хис­ту прос­то­го на­роду, бо­роть­бу з ко­рупцією, не­потиз­мом, «соціаль­ний за­хист» ко­заць­ких дру­жин і дітей (пункт 11), не­допус­тимість уник­нення опо­дат­ку­ван­ня ба­гати­ми ку­пец­твом (пункт 12), дот­ри­ман­ня Маг­де­бурзь­ко­го пра­ва в містах (пункт 13), бо­роть­бу зі злов­жи­ван­ня­ми геть­мансь­кої адміністрації, зок­ре­ма не­закон­ни­ми по­вин­ностя­ми (пункт 14), вре­гулю­ван­ня гос­трих пи­тань, пов’яза­них із пос­тоєм най­ма­ного вій­ська (пункт 15) і ми­том (16). До­кумент за­вер­шує текст при­сяги но­во­об­ра­ного геть­ма­на і підтвер­джен­ня ць­ого ак­ту ко­ролем Кар­лом XII.

Наслідки події

Кон­сти­туція не наб­ра­ла чин­ності че­рез бе­зуспішність спроб Ор­ли­ка закріпи­тися на Пра­вобе­режжі 1711 р. Один із пер­ших євро­пей­ських до­кументів, у яко­му є еле­мен­ти роз­поділу вла­ди (ідея, яку роз­робляв Дж. Локк, а зго­дом Ш. Мон­теск’є), має ва­гоме зна­чен­ня для кон­сти­туцій­но­го про­цесу в пізнішій Ук­раїні.

Істо­рич­на пам’ять

Умис­не «за­бута» за ра­дянсь­ких часів і прек­расно відо­ма в су­часній Ук­раїні подія, пред­мет за­кон­ної гор­дості та один з осе­редків міфу про «особ­ли­вий ук­раїнсь­кий де­мок­ра­тизм» як ри­су національ­но­го ха­рак­те­ру. Кон­сти­туція та її тво­рець вша­новані на дер­жавно­му рівні (особ­ли­во гучні за­ходи про­веде­но до її 300-річчя) вста­нов­ленням пам’ят­ників у містах Ук­раїни, а та­кож у Бен­де­рах та Крістіан­стаді (Швеція), ім’ям геть­ма­на наз­ва­но ву­лиці, на честь події ви­пуще­но мо­нети та мар­ки, подія відоб­ра­жена в ху­дожній літе­ратурі й мис­тецтві. Важ­ли­вою подією ста­ло віднай­ден­ня оригіна­лу до­кумен­та в росій­ських архівах 2008 р. та фак­симіль­не ви­дан­ня й­ого в Ук­раїні 2011 р.