Похід русів на Константинополь 860 року

Похід русів на Кон­стан­ти­нополь 860 ро­ку 

Да­та і місце

Чер­вень – ли­пень 860 р., про­тока Бос­фор, око­лиці Кон­стан­ти­нопо­ля, уз­бе­реж­жя Мар­му­рово­го мо­ря і Прин­цові ос­тро­ви (нині Ту­реч­чи­на).

Дій­ові осо­би

Ас­кольд (?–?) і Дір (?–?), за версією «Повісті ми­нулих літ», – ва­ряги-дру­жин­ни­ки Рю­рика, бра­ти, співпра­вителі; за версією Ни­конівсь­ко­го літо­пису – пред­став­ни­ки місце­вої по­лянсь­кої ди­настії, мож­ли­во, на­щад­ки Кия. Варіан­ти, ви­сунуті дослідни­ками в різні ча­си: Дір як воєво­да Ас­коль­да, Дір як ти­тул Ас­коль­да (або нав­па­ки), Дір як спад­коємець Ас­коль­да (або нав­па­ки), зреш­тою, ви­пад­ко­во поєднані літо­писом іме­на князів-пред­став­ників різних ди­настій IX ст. За­галом пос­тать Діра виг­ля­дає «роз­ми­тою» навіть на тлі тих не­багать­ох фактів, які ми маємо що­до Ас­коль­да.

Гарнізо­ном Кон­стан­ти­нопо­ля ко­ман­ду­вав епарх (гра­дона­чаль­ник із ши­роки­ми пов­но­важен­ня­ми) Ори­ха (?–?), ор­ганіза­торські функції ви­кону­вав та­кож патріарх Фотій (820–896, Кон­стан­ти­нополь­ський патріарх у 857–867 та 877–886 рр.), виз­на­ний зго­дом свя­тим і од­ним із отців цер­кви). Імпе­ратор Ми­хаїл III П’яни­ця (840–867, ос­танній пра­витель з Аморій­ської ди­настії, син імпе­рат­риці Фе­одо­ри, виз­на­ної свя­тою за віднов­лення іко­ноша­нуван­ня) був у по­ході про­ти арабів і, швид­ше за все, по­вер­ну­тися до сто­лиці не встиг.

Пе­реду­мови події

Відно­сини по­лянсь­ко-ва­рязь­ко­го князівства Ас­коль­да та Візантії на раннь­ому етапі бу­ли неп­рости­ми на­сам­пе­ред че­рез при­ваб­ливість зе­мель імперії для на­падів з ме­тою взят­тя здо­бичі та підви­щен­ня прес­ти­жу русь­ких вій­сько­вих вождів. Мож­ли­во, цей пер­ший в історії русь­ко-візантій­ських воєн похід вій­ськ Русі на Кон­стан­ти­нополь був пря­мо пов’яза­ний зі склад­ним вій­сько­во-політич­ним ста­нови­щем імперії в се­редині IX ст., ко­ли Візантія ве­ла важ­ку вій­ну з халіфа­том Аб­ба­сидів, і час­ти­на гарнізо­ну та флот за­лиши­ли Кон­стан­ти­нополь. У будь-яко­му разі для імперсь­ких зброй­них сил і дип­ло­матії на­пад русів був аб­со­лют­ною нес­подіван­кою. Версію про крив­ду, зав­да­ну ру­сам раніше у Кон­стан­ти­нополі, і похід че­рез пом­сту істо­рики сь­огодні відки­да­ють. Си­ли русів на­бага­то пе­рева­жали чи­сельність гарнізо­ну Кон­стан­ти­нопо­ля.

Хід події

На­пад русів став­ся вве­чері 18 чер­вня 860 р., при­чому, су­дячи зі слів Фотія, існу­вала ре­аль­на заг­ро­за взят­тя ни­ми при­най­мні час­ти­ни міста. Про­те гарнізо­ну вда­лося ут­ри­мати стіни (Фотій при­писує цей факт зас­тупниц­тву Бо­горо­диці, одяг кот­рої бу­ло про­несе­но хрес­ним хо­дом уз­довж стін), а ру­си, відмо­вив­шись від об­ло­ги, по­чали спус­то­шува­ти пе­редмістя та нав­ко­лишні се­ла й мо­нас­тирі. На Прин­цо­вих ос­тро­вах во­ни ледь не за­хопи­ли ко­лишнь­ого патріар­ха Ігнатія. Ру­си відплив­ли до­дому не раніше кінця лип­ня, при­чому як­що су­час­ни­ки тих подій го­вори­ли про пов­ний успіх русів і без­слав­ний для ро­меїв кінець про­тис­то­ян­ня, то пізніші грецькі дже­рела (ви­корис­тані та­кож ав­то­ром «Повісті ми­нулих літ») роз­повіда­ють про прихід імпе­рато­ра Ми­хаїла III до міста і спіль­ну мо­лит­ву й­ого і Фотія. За цією сумнівною версією, після за­нурен­ня у во­ди Зо­лото­го Ро­гу свя­щен­но­го одя­гу (ма­форія) Бо­горо­диці рап­то­вий шторм роз­ки­дав русь­кий флот. Швид­ше за все, пізніші ав­то­ри зміша­ли ре­алії різних подій, зок­ре­ма більш ранніх об­лог Кон­стан­ти­нопо­ля.

Наслідки події

Втра­ти русів та візантій­сько­го вій­ська бу­ли нез­начни­ми, але чи­мало меш­канців грець­ких міст та сіл за­гину­ло й пот­ра­пило в по­лон. Ос­новні наслідки для Русі – зрос­тання по­пуляр­ності ідеї морсь­ких по­ходів на Візантію, але вод­но­час пож­вавлен­ня кон­тактів візантій­ської світсь­кої і цер­ковної дип­ло­матії з Рус­сю, ре­зуль­та­том чо­го ста­ло так зва­не «Ас­коль­до­ве хре­щен­ня» час­ти­ни еліти Русі в другій по­ловині 860-х рр.

Істо­рич­на пам’ять

Ас­кольд у сприй­нятті се­реднь­овічних русь­ких літо­писців – пе­риферій­на що­до ос­новної ди­настії пос­тать («узур­па­тор київсь­ко­го сто­лу»), успіхи якої, од­нак, бу­ло ви­корис­та­но для втілен­ня ідеї прос­лавлен­ня Русі. У XVIII–XIX ст., на хвилі інте­ресу до давнь­орусь­кої історії, об­ра­зи Ас­коль­да і Діра бу­ли відтво­рені кіль­ко­ма росій­ськи­ми по­ета­ми та ху­дож­ни­ками, а в Києві на й­мовірній мо­гилі кня­зя збу­дова­но відо­му ро­тон­ду. Ім’ям Ас­коль­да у XIX – на по­чат­ку XX ст. на­зива­лися два ко­раблі ВМФ Росій­ської імперії – фре­гат та крей­сер (Дір та­кої честі не удос­тоївся). Крім то­го, на дум­ку де­яких уче­них, са­ме успішний «похід Ас­коль­да» став ос­но­вою для фор­му­ван­ня пізнішо­го епічно­го об­ра­зу «Оле­га, що при­биває щит до воріт Цар­го­рода» (на цей сю­жет існує ціла низ­ка відо­мих кар­тин та по­етич­них творів XIX ст.). Мож­ли­во та­кож, що ав­тор «Повісті ми­нулих літ» міг «роз­двоїти» ус­не оповідан­ня про пер­ший успішний для Русі похід невідо­мого русь­ко­го ва­таж­ка, при­писав­ши їх відо­мим й­ому кня­зям – Ас­коль­ду (ра­зом із не­яс­ною пос­таттю Діра) та Оле­гу.